Огляд енергетичного переходу на 2021 рік від DNV
Ми не відповідаємо амбіціям Паризької угоди
Світові викиди, ймовірно, досягли свого піку у 2019 році, а потім настало безпрецедентне падіння на 6% у 2020 році через COVID-19. Зараз викиди знову різко зростають і будуть зростати протягом наступних трьох років, перш ніж почати скорочуватися.
Хоча встановлена потужність відновлюваних джерел енергії зростає, проте ВДЕ часто доповнюють, а не повністю замінюють виробництво теплової енергії. До 2030 року глобальні викиди СО2, пов’язані з енергією, ймовірно, будуть лише на 9% нижчими за викиди 2019 року, а до 2050 року-лише на 45%. Це різко контрастує з амбіціями скоротити викиди парникових газів до 2030 року вдвічі та досягти нульових викидів до 2050 року, необхідних для обмеження глобального потепління до 1,5 ̊С. За прогнозом DNV, до 2100 року ми, швидше за все, рухаємось до глобального потепління на 2,3 ̊С.
Електрифікація стрімко зростає, і відновлювані джерела енергії перевершать усі інші джерела енергії
Електрифікація на сьогоднішній день є найбільш динамічним елементом енергетичного переходу. Частка електроенергії у кінцевому світовому попиті планується подвоїти з 19% до 38% протягом наступних 30 років.
Сонячні фотоелектричні установки та вітер – це вже найдешевша форма нової енергії майже всюди, і протягом десяти років також будуть дешевшими, ніж експлуатація існуючої теплової енергії в більшості місць. До 2050 року сонячна енергія та вітер становитимуть 69% виробленої електроенергії, підключеної до мережі, а викопне паливо – лише 13%. Підключення, зберігання енергії та реагування на попит стануть найважливішими активами у декарбонізованій енергосистемі.
Що стосується попиту, кількість пасажирів та комерційних автомобілів швидко зростає в Європі, Китаї та певною мірою в США. Урядові стимули, скорочення витрат та вдосконалення технологій як в акумуляторах, так і в зарядній інфраструктурі сприятимуть швидкому розширенню систем накопичення енергії та технології для балансування енергосистеми.
До 2032 року половина всіх нових легкових автомобілів, що продаються у всьому світі, будуть електричними, а деякі регіони відстають через проблеми з інфраструктурою. У будівлях використання теплових насосів збільшиться втричі, забезпечуючи 42% тепла в приміщенні у 2050 році, споживаючи лише 15% енергії, що використовується для опалення приміщень.
Викопне паливо поступово втрачає свої позиції, але зберігає 50% частку до 2050 року
Викопне паливо протягом десятиліть займало 80% у світовій енергетичній суміші. Ми прогнозуємо, що до середини століття обсяги викопного палива скоротяться, але вони все ще утримуватимуть 50% частки енергетичної суміші, що свідчить про інерцію викопної енергії в епоху декарбонізації.
Споживання вугілля скоротиться найшвидше-до 62% до 2050 р. Споживання нафти залишається відносно незмінним до 2025 року, коли воно почне поступове скорочення, до трохи вище половини поточного рівня до середини століття. Протягом наступного десятиліття споживання газу зростатиме, а потім вирівнюватиметься протягом 15-річного періоду, перш ніж почати скорочуватись у 2040-х роках. Газ перевершить нафту як найбільше джерело енергії і становитиме 24% світових поставок енергії в 2050 році.
Декарбонізована викопна енергія є важливим аспектом досягнення цілей Паризької угоди, але прогнозується, що поглинання та зберігання вуглецю (CCS) буде вкрай повільним, головним чином із міркувань витрат.
Витрати на відновлення економіки COVID-19 – це втрачена можливість
Урядові втручання, щоб зупинити поширення вірусу, а потім відновити діяльність, показали, наскільки ефективними можуть бути національні та глобальні дії. Подібні дії та фінансування ще не застосовані до розгортання глобальної кліматичної кризи.
Трильйон доларів, вкладених у світову економіку за останні 20 місяців, в основному спрямовувалися на надзвичайні заходи, такі як надбавки до заробітної плати, та на відновлення існуючого механізму економіки та промисловості. Однак можливість зеленого відновлення виробничої, транспортної та економічної діяльності була унікальною, і, як писали експерти DNV у 2020, «пакети стимулів після COVID-19 мають потенціал змінити швидкість переходу». За деякими помітними винятками, особливо в ЄС, уряди не спрямували витрати на відновлення до результатів декарбонізації.
Глобальні викиди CO2 та парникових газів скоротилися на 6% у 2020 році, але цього року знову зростуть. Хоча траєкторія викидів дещо змінилася, це пов’язано з втратою економічної активності, а не оновленням енергетичної системи. Загальні темпи переходу не прискорилися, і це втрачена можливість.