Воднева хвиля: 2,7 ГВт потужностей електролізерів очікується в Європі до 2025 року

Згідно з двома новими дослідженнями, Європа планує досягти 2,7 ГВт робочої потужності водневих електролізерів до 2025 року, і більша частина цієї потужності, як очікується, буде розташована у Німеччині. Крім того, три європейські газові асоціації оцінили конкурентоспроможність різних варіантів транспортування водню і виявили, що це залежить від відстані, на якій транспортується водень, а також від масштабу та кінцевого використання.

Единбурзька консалтингова компанія Delta-EE з питань досліджень енергетичного ринку написала, що Європа має намір досягти 2,7 ГВт робочих потужностей водневого електролізера до 2025 року. Це відбувається здебільшого завдяки державній підтримці ЄС в рамках зеленої угоди ЄС та водневої ініціативи IPCEI. “Однак це все одно не дозволяє досягти цілі ЄС у 6 ГВт до 2024 року”, – заявила компанія.

За даними шотландської консалтингової компанії, майже половина всієї європейської потужності електролізерів знаходиться в Німеччині, тоді як в жодній іншій країні не встановлено більше 10 МВт. «Сектор швидко розростається; перші великі проєкти в декількох країнах (до прикладу, в Іспанії, Нідерландах, Данії) становитимуть масштаби в десятки мегават у 2021/22 роках і до 2025 року зростуть до сотні мегават. Ключовим фактором цього зростання стане збільшення у виробничих потужностях компаній-виробників електролізерів”, – пояснила компанія, згадуючи Nel Hydrogen, ITM Power, Cummins і McPhy, які будують заводи, здатні виробляти сотні мегават, якщо не гігават електролізерів на рік”.

Конкурентоспроможність різних варіантів транспортування водню залежить від відстані, на якій транспортується водень, а також від масштабу та кінцевого використання, згідно з Європейською мережею операторів газотранспортних систем ENTSOG; Європейська асоціація операторів газової інфраструктури, GIE; та Hydrogen Europe, європейська асоціація, що представляє інтереси галузі водню та паливних елементів. «Якщо водень потрібно перевозити за кордон, його, як правило, потрібно зріджувати або транспортувати у вигляді аміаку або в рідких органічних водневих носіях (LOHC). Для відстаней менших за 1500 км транспортування водню у вигляді газу трубопроводом, як правило, є найдешевшим варіантом доставки; для більш як 1500 км, транспортування водню як аміаку або LOHC може бути більш економічно вигідною», – написали у звіті три Європейській асоціації минулого місяця. У змішуванні водню та природнього газу вони вбачають “легку точку входу у водневу економіку”, визначаючи це як економічно вигідний перехідний варіант, незважаючи на зміни та відповідні інвестиції, необхідні, особливо для компресорів. “Різні моделі компресорів по-різному реагують на суміші водню”, – йдеться у звіті, пояснюючи, що необхідні інвестиції також залежатимуть від частки водню.